Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Д.І. Яворницький - збирач народних скарбів

Яковлєва (Подольська) Наталія Олексіївна

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Протягом останніх років відчутно розширилось і поглибилось освоєння культурної спадщини нашого народу, у науковий обіг введено багато фактів, імен і явищ, які, з тих чи інших причин, певний час або ж зовсім випадали з поля зору вчених або ж діставали неповну і необ'єктивну оцінку.

У переважній більшості своїм виникненням музеї дожовтневої доби завдячують приватній ініціативі окремих культурно-громадських діячів, діяльності провідних вітчизняних учених, наукових товариств, навчальних закладів.

Становлення музейної справи в Україні кінця XIX - початку XX століття неможливо уявити без Дмитра Івановича Яворницького, з іменем якого пов'язана, насамперед, велика праця по збиранню, вивченню матеріалів героїчної Запорізької Січі та висвітленню історії запорізьких козаків, по дослідженню археології, етнографії, фольклору, лексикографії України, переважно східної її частини.

Катеринославський (нині Дніпропетровський) історико-археологічний музей, яким Дмитро Іванович керував протягом багатьох літ (1902-193 3 рр.), був його улюбленою дитиною, становив предмет його гордощів і поле невсипущоїйого праці. Вчений з захопленням і потужним запалом енергії береться за впорядкування музею. Чимало зусиль докладає до того, щоб багатюща колекція відомого колекціонера і дослідника Катеринославщини О.М. Поля стала надбанням музею. Під його впливом у 1912 році дружина О.М. Поля передала колекцію музею, яка й сталаосновою музейних фондів. Сам Д.І Яворницький за багато років зібрав для музею ще до 80 тисяч експонатів, здобутих під час розкопок більше 200 могил, куплених за власні кошти виробів минулих віків (цінні картини, портрети історичних діячів, рукописи, стародруки, запорізький одяг, збірка нумізматики). Та найцінніший його внесок - відділ запорізької старовини, який не має собі рівного у нашій країні.

Розшукуючи ці скарби, Дмитро Іванович не шкодував ні коштів, ні сил. Кілька разів він ламав собі ліву руку, тонув у Дніпрі, одного разу під час розкопок був засипаний землею і тяжко поранений, після чого довго лежав у лікарні, а потім ходив на милицях.

Протягом декількох років Д.І. Яворницький очолював наукову експедицію, яка провела величезну дослідну роботу і вивчила значну кількість пам'яток. Майже у всіх пошуках і розкопках Яворницький сам брав участь. Тільки за 1927-1929 рр. Було знайдено і зареєстровано 36936 різних стародавніх речей, написано більш як сотню щоденників, зроблено понад 1000 фотознімків, малюнків та зарисовок.

Завдяки заходам Д. Яворницького, до музею надійшли картини з Російської Академії мистецтв, надходили подарунки від І. Ю. Рєпіна та інших приватних осіб.

Вчений доклав багато зусиль і праці, щоб у Катеринославі заснувати новий, більший музей, який своїми розмірами та оригінальною архітектурою не мав би рівних собі в Росії. У 1910 році Д.І. Яворницький на свої скромні кошти їде до Єгипту та Палестини, оглядає місцеві пам'ятки старовини з метою пошуку плану, який відповідав би останнім зразкам музейної і будівельної техніки та архітектурного стилю, для будівлі майбутнього музею.

Невдовзі після цієї поїздки, у 1912 році, за планом Каїрського музею розпочато будівництво нового приміщення для Катеринославського історико-археологічного музею. Але спалахнула перша світова війна, і будівельні роботи припинилися. Добудовували музей вже в роки Радянської влади. Зараз він носить ім'я Д.І. Яворницького.

Видатний вчений Д.І. Яворницький усе своє свідоме життя з великою любов'ю збирав, зберігав і вивчав народні скарби, проявляв винахідливість під час збирання рідкісних колекцій з народної творчості. Він обрав у своєму житті шлях нелегкий, зате благородний - це шлях служіння народові.