Пам'ятні місця Великої Вітчизняної війни у м. Харкові

Борисова Тамара Михайлівна

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

У Харкові багато пам'яток культури, пов'язаних з подіями і героями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Це історичні місця, братські та індивідуальні могили, символічні пам'ятники і пам'ятники мистецтва, меморіальні дошки. Одна з них нагадує нам про перший день війни: "На этом месте состоялся митинг коллектива заводи ХЭМЗ 22 июня 1941 г. в день нападения гитлеровцев на СССР", читаємо на меморіальній дошці, встановленій на одному з корпусів електромеханічного заводу.

У районі Холодної гори, на вул. Володарського, знаходиться архітектурно-історичний комплекс колишньої духовної семінарії, де з лютого 1921 по серпень 1938 р. містилася Школа Червоних старшин. Серед тих, хто тут вчився і проходив військову службу - відомі воєначальники, які відзначилися в боях Великої Вітчизняної війни: Маршал Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу К.С. Москаленко, генерали армії Герої Радянського Союзу А.Л. Гетман, П.Ф. Жмаченко, С.Г. Поплавський, генерал-полковник Герой Радянського Союзу М.П. Кирпонос, Герої Радянського Союзу генерал-лейтенант І.Д. Бурмаков, генерал-майор СП. Шаповалов, полковник В.1. Недбаєв, підполковник К.П. Ребрик. Їх прізвища - на меморіальній дошці, встановленій на фасаді головного корпусу.

На будинку 1"А" на Червоношкільній набережній - мемориальна дошка, яка свідчить про те, що у цьому будинку в 1920-1923 рр. жив і працював відомий радянський воєнний діяч, генерал-лейтенант інженерних військ Д.М. Карбишев. Неподалік знаходиться провулок, який тепер носить ім'я Карбишева. У 1941 р. про подвиг, здійснений мужнім генералом під час оборони Брестської фортеці, узнала вся Країна Рад.

У будинку по вуд. Римарській, 23"А" на початку 30-х рр. жив майбутній моряк-підводник Герой Радянського Союзу І.І. Фісанович (1914-1944). У 1929 р. він закінчив семирічну школу, потім школу ФЗН при заводі "Серп і Молот", працював на заводі слюсарем-інструментальником. У 1932 р. пішов служити на флот. У період Великої Вітчизняної війни командував підводним човном, потім - дивізіоном. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 квітня 1942 р. І. Фісановичу було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Човен, яким він командував, був нагороджений орденом Червоного Прапора, одержав звання гвардійського. Загинув І. Фісанович при виконанні бойового завдання 19 вересня 1944 р. У 1990 р. на фасаді будинку, у якому жив легендарний підводник, установлена меморіальна дошка.

У будинку по Малопанасівському провулку з вересня 1937 до жовтня 1941 р. містилася 15-а Харківська спецшкола, яка готувала кваліфіковані кадри для артилерійських училищ Червоної Армії. До Великої Вітчизняної війни школа зробила 4 випуски майбутніх командирів-артилеристів. 7 жовтня 1941 р., коли ворог уже наближався до кордонів Харківщини, школа була евакуйована до м. Леніногорська. 23 серпня 1973 р. біля будинку колишньої спецшколи був відкритий пам'ятний знак випускникам Харківських артилерійських спецшкол. На стелі написані імена 183 воїнів-артилеристів, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Відкривають список імена Героїв Радянського Союзу - капітана П.Г. Стрижака, уроженця с. Довжик Золочівського району, який загинув у боях за визволення Західної України у березні 1944 р., і капітана Б.Т Тасуя, уродженця селища Южний (нині м. Південне Харківського району), учасника форсування Керченської затоки і визволення Керчі, який загинув у грудні 1943 р. Перед стелою встановлена бойова 76-мм гармата.

У будинку СШ № 30 (на Харківській набережній, 4) у різні роки навчалися відомі письменники - уродженці Харкова Ю.Ю. Шовкопляс (1903-1978), І.Л. Муратов (1912-1973), М.В. Кульчицький (1919-1943)1 С.О. Борзенко (1909-1972). Ім'я останнього - військового кореспондента Сергія Борзенка стало широко відомим у період Великої Вітчизняної війни. У ніч на 1.11.1943 р. майор Борзенко з першим десантним загоном 318-ї стрілецької дивізії висадився під м. Керч і зходу вступив у бій з ворогом. На захопленому плацдармі Борзенко брав участь у відбитті 17-19 атак на день. Замінивши загиблого командира, продовжував виконувати і обов'язки кореспондента. Указом від 17.11.43 р. С. Борзенку було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

М. Кульчицький вчився на філфаці ХДУ (1939 р.), у літературному інституті ім. О.М. Горького (1941 р.). Загинув під Сталінградом у січні 1943 р. Меморіальна дошка на будинку школи не встановлена. Є дошка на будинку по вул. Греківській, 9. На дошці напис: "В этом доме родился и провел детские и юношеские годы известный советский поэт Михаил Валентинович Кульчицкий".

Меморіальна дошка набудинку СШ № 79 (по Карачівському шосе, 9) увінчує пам'ять хороброго льотчика - Героя Радянського Союзу Василя Поколодного. Він народився у 1916 р. у селищі Филипівка, що нині входить до складу Харкова. Закінчив 7 класів і школу ФЗН. Працював слюсарем-монтажником у тресті "Котлотурбіна". У 1937 р. закінчив військову школу льотчиків і льотчиків-спостерігачів. Брав участь у радянсько-фінляндській війні. Вже на початок 1942 р. здійснив 102 бойових вильоти для бомбардування укріплень, живої сили і техніки фашистів. 22.3.1942 р. при виконанні бойового завдання В. Поколодник був підбитий над Брянськом, зробив вимушену посадку. При переході лінії фронту загинув у бою. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14.02.1943 р. В.Д. Поколодному було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Також посмертно звання Героя був удостоєний підполковник Ян Людвігович Райнберг, який працював начальником воєнної кафедри ХАІ У 1940-1941 рр. Загинув Райнберг у бою 14 січня 1944 р.

На вул. Плеханівській, 126 знаходиться одне з найстаріших харківських підприємств - колишній паровозобудівний завод (нині завод ім. Малишева). На меморіальній дошці, встановленій на будинку одного з цехів, - напис: "В этом цехе с 1938 по 1941 г. работал строгальщиком Ковтун Григорий Иванович. За мужество, проявленное в боях при освобождении города Николаева в 1944 г. в составе героического отряда десантников, удостоен звания Героя Советского Союза (посмертно)". У 1970 р. на території заводу встановлено пам'ятник Григорію Ковтуну. У 1967 р. пам'ятник Ковтуну був споруджений на батьківщині Героя - у смт Зідьки Зміївського району; тоді ж у смт Приколотне Великобурлуцького району увічнили пам'ять земляка -командира легендарного десанту К.Ф. Ольшанського.

У 1975 р. малишевці увічнили пам'ять всіх робітників заводу, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. А 5 травня 1985 р. був урочисто відкритий пам'ятник М.І. Кошкіну - видатному радянському конструктору, який керував усіма роботами по створенню танка Т-34. Пам'ятник розташований на перехресті вулиць Плеханівської і Кошкіна. Бронзовий бюст М.І. Кошкіна встановлений на відлитому з сталі постаменті, який нагадує гарматну частину башти Т-34. Відзначений меморіальними дошками будинок по вул. Пушкінській, 54, у якому з 1936 по 1940 р. жив М.І. Кошкін, а з 1951 р. по 1979 р. - О.О. Морозов, який очолив КБ після смерті М.І. Кошкіна. Він пройшов увесь шлях створення і удосконалення Т-34, який був визнаний кращим танком періоду 2-ї світової війни.

Меморіальну дошку встановлено на будинку по пров. Руставелі, 10, де у березні 1943 р. перебував штаб Чехословацького окремого батальйону на чолі з генералом армії Людвігом Свободою, воїни якого брали участь у визволенні від німецько-фашистських загарбників міст і сіл України. Пам'ятна дошка, установлена на вул. Отакара Яроша, свідчить про те, що вулиця названа ім'ям славного сина чехословацького народу Героя Радянського Союзу Отакара Яроша, який загинув смертю хоробрих у бою за с. Соколове Зміївського району.

Меморіальні дошки увічнюють пам'ять героїв-підпільників і партизанів. Так, установлена меморіальна дошка на будинку по вул. Артема, 44, де у 1940-1941 рр. працював майбутній секретар Харківського підпільного обкому КП(б)У І.І. Бакулін; на будинку колишньої Міськради (пл. Конституції, 7), де восени 1941 р. містився штаб народного ополчення трудящих Харкова; на будинку по вул. Артема, 23, де у 1941-1942 рр. містився Харківський підпільний обком комсомолу на чолі з Олександром Зубарєвим. У листопаді минулого року відкрита меморіальна дошка на будинку по вул. Воробйова, 5, де в 1941-43 рр. у конспіративній квартирі М.О. Коржа була явка партизанів і підпільників Харківщини. Мужнім борцям Харківського підпілля І.І. Бакуліну, О. Зубареву, О. Щербаку, Н. Волковій і М. Кисляк було посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Г. Нікітіна, член підпільного ОК комсомолу, нагороджена посмертно орденом Вітчизняної війни І ступеню. На честь народних месників установлений у сквері на розі вулиць Артема і Весніна пам'ятний знак.

Біля середньої школи № 88 (по вул. III Інтернаціоналу, 8), де до війни викладав географію вихованець Харківського педінституту О. Зубарєв, устновлений його бронзовий бюст на гранітному постаменті. Бюсти О. Зубарєва і Г. Нікітіної установлені також у сквері Перемоги на Алеї героїв комсомолу поряд з бюстами І. Минайленка, Героїв Радянського Союзу 3. Космодем'янської, О. Матросова, О. Кошового, О. Убийвовк, вихованки Харківського університету, "нескореної полтавчанки", як її з гордістю називають земляки.

За роки, що пройшли після Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні, були споруджені пам'ятники на воїнських могилах і кладовищах, численні пам'ятники на честь воїнів-земляків - робітників, службовців, студентів, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

У 1967 р. на вул. Харківських дивізій був споруджений пам'ятний знак на честь 10 Харківських дивізій, які найбільш відзначилися у боях за визволення нашого міста (автори пам'ятного знака В. Васильєв, С. Якубович, О. Муромцев). Через 10 років, 28 жовтня 1977 р., був відкритий у харківському лісопарку Меморіальний комплекс Слави. Він споруджений за проектом скульпторів В.І. Агібалова, М.Ф. Овсянкіна, Я.Й. Рика, художника С.Г. Свєтлорусова, архітекторів І.О. Алфьорова, Е.Ю. Черкасова, О.О. Максименка.

Усі ці пам'ятки - пам'ятки бойової слави народу - є невід'ємною частиною його історичного надбання і повинні залишатися ефективною формою виховання молоді на подвигах героїв минулих поколінь.