Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Колористична взаємодія традиційної сільської житлової архітектури і народного вбрання

Каменський В.І.

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Проблема вирішення кольорового образу музейної експозиції народного побуту невід'ємна від проблеми створення аутентичного кольорового середовища, яке б відображало кольоровий клімат традиційного сільськогосподарського помешкання. Багато наукових праць було присвячено поліхромії інтер'єрного простору, часто залишаючи поза увагоюекстер'єрий простір традиційного народного житла.

Екстер'єрний колористичний клімат, в першу чергу, створювала архітектурна колористика народного житла та колористичний стрій народного вбрання. Палітра архітектури народного житла тісно пов'язана з вибором природних будівельних матеріалів, а поліхромне рішення народного вбрання орієнтовано на символічні та екологічні функції, які виконує колір.

Кліматичні умови в Україні змінюються з заходу на схід і з півночі на південь. Результуючим напрямком цих змін є північно-західний-південно-східний вектор, вздовж якого зростає сонячна радіація і змінюється характер рослинності. В цьому напрямку змінюється ахроматична палітра народної архітектори і вбрання. Якщо на північному заході панують сіро-чорні кольори дерев'яних зрубів, то на південному сході вже панує білий колір глиняних хат. Ці зміни пов'язані з кольором наявних природних будівельних матеріалів, та зміною кліматичних умов. Так, на південному сході клімат вимагає максимального відбиття світла від стін будинку, а на північному заході навпаки - вбирати тепло від сонця. Ахроматична гама кольорів народного вбрання змінювалась у протилежному напрямку. Сіро-чорні кольори домінували на південному сході, а білі - на північному заході.

У цьому напрямку змінювались засади, на яких будувалось колористичне рішення народного вбрання. На північному заході палітра реалізована переважно символічні функції кольору, а на південному сході -екологічні. Певної рівноваги було досягнуто в лісостепу, де ці дві функції кольору були реалізовані разом.

У той же час, у лісостеповій зоні склалася сприятлива ситуація для розвитку колористики народної архітектури. Лісостеп має широкий вибір палітри природних будівельних матеріалів і сприятливий клімат. Це дозволило народному майстру довільно обирати палітру архітектурної колористики, спираючись на палітру наявних природних матеріалів. Але, на відміну від Полісся і степу, з їх майже монотонними ландшафтами, для лісостепової зони, яка межує з Карпатами, характерна складна побудова рельєфу, що впливає на розподіл колористичних мас у краєвиді.

Так, у Карпатах домінують зелені кольори рослинності, що вкривають високі гори. Цей же колір переважає на більшості території Поділля, з його глибокими річковими каньйонами. В архітектурній палітрі цих регіонів домінують різні відмітки охристо-червоного кольору (хоча на Поділлі вже зустрічається охристо-жовтих), який опонує зеленому кольору рослинності. В Середньому Подніпров'ї і на Полтавщині досягнуто певної рівноваги у розподілі в краєвиді мас природної зелені і синього кольору неба. Палітра архітектурної колористики складається з двох домінуючих кольорів: охристо-жовтого і охристо-червоного, які опонують кольорам природного оточення. Нарешті, в Слобожанщині, де вже відчувається домінування синього кольору неба в краєвиді, в палітрі народної архітектури розповсюджений опонуючий йому охристо-жовтий колір.

Аналізуючи палітру народної архітектури лісостепової зони і Карпат, автор дійшов до висновку, що колористична палітра народної архітектури України складається з кольорів, які опонують домінуючим кольорам природного оточення. Загалом, колористичний образ екстер'єрного простору українського народного житла будувався на контрастній гармонічній гамі, яка складалася з двох пар додаткових кольорів: червоного-зеленого і жовтого-синього. Таким чином, можна зробити висновок, що головною функцією палітри колористики народної архітектури було створення гармонічного кольорового середовища в певному природному оточенні.

Колористична палітра народного вбрання також змінювалася у напрямку захід-схід. На крайньому заході домінували різні відтінки червоного, жовтого і, в деяких випадках, зеленого кольору, а на сході до цієї гами додавався синій колір. Певною мірою червоний колір був розповсюджений на північному заході, а синій на південному сході. У Подніпров'ї ці всі кольори застосувалися разом.

Автором виявлені чотири територіально локалізовані полюси, де домінують певні кольори одягу і народної архітектури. Це північний захід, південний схід, а також схід і захід країни. Ці полюси мають свої зони тяжіння, які формують загалом колористику екстер'єрного простору України. Взаємодія колористичних палітр народної архітектури і народного вбрання відбувається в цьому просторі як на основі нюансу, так і на основі контрасту. Розмаїття цих поліхромних композицій може суттєво збагатити експозиції предметів народного вжитку.