Харківський історичний музей

Маловідомі сторінки бойових дій армії Н.І. Махна на Харківщині

Лисенко (Пенькова) Ольга Леонідівна, Болдінов Ігор Миколайович

2001

Сьомі Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції з міжнародною участю «Історія та археологія Слобожанщини в музеях Харківщини. До 100-річчя відкриття Салтівської культури», 12 квітня 2001 р. – Х. : [Видавництво ХНАДУ], 2002.

Вивченню теми махновського руху в Україні присвячено чимало робіт, але питання про дослідження цієї проблематики на регіональному рівні ще досі є відкритим. Основною джерельною базою для вивчення тут постають матеріали, які зберігаються у обласних архівах, хоча і не у великій кількості.

У Державному архіві Харківської області зберігається декілька фондів, у яких можна знайти повідомлення про дії армії Н.І. Махно на Харківщині. Найбільш цікаві архівні матеріали зберігаються у фондах Харківського губвиконкому та Ізюмського повітвиконкому. Це у більшості своїй протоколи засідань, накази, стенограми та повідомлення первинних органів влади до вищих. Аналізуючи ці документи, вдалося встановити декілька подій, пов'язаних з перебуваннях махновців на Харківщині у 1920 та 1921 рр.

Після оголошення армії Н.І. Махно проти закону та не дуже вдалих бойових дій у січні 1920 р. армія махновців, перепочивши два місяці, починає у березні новий рейд, який охопив південно-східні губернії України. Влітку вони з'являються і на Харківщині. Як повідомляв Ізюмський повітвиконком у Харків: "Изюм был занят бандитами Махно в количестве 1000 человек при 4 орудиях и 70 пулеметах и 300 сабель во главе с самим Махно. Пробыл с 8 часов вечера и до 4 утра. Разграблены все учреждения, в том числе Упарком и Политбюро. Взято у Политбюро 22825 рублей, масса продовольствия и табаку, из тюрьмы расхищено 200 винтовок и бежало 10 арестованных. В городе жертв 4 человека... 18, 19, 20, 21 июля банды Махно все время находились в пределах Изюмского уезда в 30 верстах юго-западнее Изюма и 30 верстах северо-западнее... все награбления Махно раздает по волостям" (Ф. 203. Оп. 1. Од. зб. 86. С. 77).

Після нападів Радянська влада ще довго не з'являлась на місцях, що значно полегшувало стан селян, оскільки рятувало їх від нищівної продрозкладки.

Інше свідоцтво про армію Н.І. Махна відноситься до 29, 30, 31 числам серпня 1920 року: "Банды Махно по сведениям около 8 тысяч человек с тачанками, орудиями, пулеметами и кавалерией заняли северо-западную сторону уезда. 30 августа около 9 часов на перроне станции Изюм-Закаменск взорвали желдорпуть. По словам пленного махновца при переходе Южной железной дороги батька Махно ранен в ногу". (Ф. 163 0. Оп. 1. Од. зб. 75. С. 60). Також маємо інформацію про військовий устрій махновців: "В каждом полку имеется черное знамя, на котором белыми буквами написано наименование части и лозунг "Смерть насильникам трудящихся". В ротах ведется отчетность на все, за исключением продовольствия и фуража" (Ф. 1630. Оп. 1. Од. зб. 336. С. 121).

У жовтні - листопаді бойові частини махновців беруть участь разом з Червоною армією у розгромі Врангеля. Після ліквідації останнього Н.І. Махно знов оголошується проти закону. Йому вдається уникнути остаточної поразки і здійснити, хоча і не великими силами, кілька рейдів, у тому числі і по Харківщині. Як повідомляв Мечебилівський голосний виконавчий комітет на кавалеристов, 50 тачанок, при 20 пулеметах. Во время стоянки обобрал квартиры служащих Волисполкома и ком. ячейки. В 10 часов появились красные. Махновцы их окружили, но красные отбились. В бою красные 5 раз отражали атаки махновцев, которые и после этого шли в атаку". (Ф. р. - 203. Оп. 1. Од. зб. 351. С. 52).

Коли Н.І. Махно у липні вирішив покинути Харківську губернію на північно-східному кордоні з Київським військовим округом його зустрів заслон з частин Червоної армії на чолі з Р. Ейдеманом. Тут відбувся один із останніх великих боїв, в якому махновці зазнали поразки.

Газета "Коммунист" за 26 серпня 1921 року у передовій статті "Конец Махно" розповідала, що "батько" вбит.

Поки розбиралися, чи живий він, чи мертвий, 28 серпня 78 махновців на чолі з Н.І. Махно зім'явши прикордонний пост, перейшли до Румунії.