Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Закономірності розташування та перспективи пошуку палеолітичних пам'яток на території Харківщини

Сніжко Ірина Анатоліївна

2002

Восьмі Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 100-річчю XII Археологічного з’їзду, 12 квітня 2002 р. – Х. : [Видавництво ХНАДУ], 2003.

Географічне положення, геологічна будова та рельєф обумовили характер заселення території сучасної Харківської області за доби давнього кам'яного віку.

Перші пам'ятки палеолітичної епохи на Харківщині були відкриті під час підготовки до проведення XII Археологічного з'їзду. В.А. Городцов, досліджуючи територію Ізюмського повіту, відзначив кілька пунктів (уроч. "Верхній Степок", вершина г. Крем'янець), де давня людина виготовляла знаряддя з кременю. У 20-40 рр. XX ст. велику пошукову та дослідну роботу було проведено М.В. Сібільовим. Його розвідки охоплювали східну та південно-східну частоту території Харківської області. До пізньопалеолітичного часу відносяться відкриті ним стоянки в уроч. Пристін біля с. Синичине, біля с. Яремівка, с. Щуровка. У повоєнні роки вивчення пам'яток давньокам'яного віку було призупинено і відновилось лише наприкінці 80-х років, коли експедиція Харківського історичного музею провела розвідки, спрямовані на пошук палеолітичних пам'яток на території Ізюмського району. Результатом стало відкриття стоянки-майстерні біля с. Синичине (розкопки якої експедиція музею вела протягом кількох польових сезонів), та майстерень з первинної обробки кременю біля с. Суха Кам'янка та с. Яремівка, які функціонували тривалий час від пізнього палеоліту до епохи неоліту - бронзи.

Як відомо, для виготовлення знарядь давні люди використовували десятки різновидів гірських порід. Головними вимогами до них були твердість, можливість отримати при розколюванні надійний гострий край, ізотропність, здатність давати раковистий злам. Таким характеристикам у повній мірі відповідають осадкові породи групи силіцидів, які складені мінералами кварцу, халцедону, опалу.

Найчастіше людина палеолітичної епохи використовувала кремінь, який є дуже поширеним у природі. Зустрічається він у вигляді конкрецій, жовен та пластів, що залягають у вапнякових та крейдяних відкладеннях. Переважна частина палеолітичних пам'яток (здебільшого тих, що функціонально визначені як майстерні та стоянки-майстерні) пов'язана із такими родовищами кременю.

Територія, де розташована сучасна Харківська область, знаходиться на стику Середньоруської височини, Дніпро-Донецької низовини та Донецького кряжу. Рельєф більшої її частини являє собою хвилясту рівнину, що розчленована річковими долинами, ярами та балками. У північно-східній, східній та південно-східній частинах області характерною особливістю ландшафту є близьке до поверхні залягання крейдяних порід. По лінії Вовчанськ - Куп'янськ - Сватове проходить так зване "крейдяне плече", де крейдяні відклади виходять на денну поверхню і беруть участь у будові форм рельєфу. Товща порід верхньокрейдяного часу із прошарками кременю виходить на поверхню на території Вовчанського, Великобурлуцького, Куп'янського, Дворічанського, Ізюмського районів. Виходи кременю відзначені, головним чином, у відслоненнях правого берега р. Сіверський Донець (нижче за течією від сел. Савинці до кордону області) та його притоків. Зокрема, правий обривчастий берег р. Вовча на значній ділянці являє собою крейдяні відслонення, р. Оскол між с. Тополі та м. Куп'янськ тече серед крейдяних схилів, правий берег р. Чепель являє собою значні відслонення крем'яносних крейдяних порід та ін.

Саме ці райони є найбільш перспективними для проведення досліджень з метою пошуку пам'яток давньокам'яного віку. Планувати широкомасштабні дослідження, спрямовані на пошук палеолітичних пам'яток, зараз неможливо, виходячи із скрутних фінансових умов, в яких опинилась вся вітчизняна археологічна наука. Лишається сподіватися на допомогу краєзнавців, а також на те, що колеги-археологи під час власних досліджень, особливо під час розвідок, не ігноруватимуть місця, де потенційно можливо знайти рештки палеолітичної епохи. Об'єднавши таким чином зусилля, зможемо прочитати найперші сторінки в історії нашого краю.