Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Планування наукових досліджень у галузі вивчення музейних предметів з урахуванням специфіки природничих музеїв

Костенко Є.І., Єременко С.В., Сиром'ятникова Н.М.

2002

Восьмі Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 100-річчю XII Археологічного з’їзду, 12 квітня 2002 р. – Х. : [Видавництво ХНАДУ], 2003.

Основний та науково-допоміжний фонди Музею природи Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна налічує сьогодні більш ніж 200 тисяч одиниць збереження. Академічний напрямок формування колекцій робить можливим вивчення їх тільки вузьким колом спеціалістів — біологів та геологів.

Необхідність уніфікації та стандартизації довідково-аналітичного апарату викликана сучасними вимогами до вивчення музейних предметів і введення їх у науковій процес.

Основні етапи вивчення музейних предметів - атрибуція, класифікація, систематизація та інтерпретація - залишаються однаковими для всіх музеїв. Але таксономічна систематика, що прийнята в науках природничого циклу, термінологічно перекликається з музеєзнавчою лексикою, що потребує розмежування і уточнення.

Так атрибуція предметів в музеях нашого профілю передбачає поділ на об'єкти живої та неживої природи.

Відповідно до цього, ми пропонуємо таку схему класифікації:

- типологія складається за принципом біологічної систематики (царство, тип, клас, ряд, родина, вид тощо);

- географічний покажчик містить в собі біогеографічну і географічну градацію, для об'єктів палеонтології- назву геологічних епох;

- способи надходження - типові (аукціон, дар, експедиція, заповіт тощо);

-у розділі групи збереження музейні предмети розподіляються за видами фондів: основний (опудало, наукова тушка й інші, для палеонтології - види збереження) та науково-допоміжний (муляж, фото, картина тощо):

- методи виготовлення - таксидермія, муміфікування та ін.;

- стан збереження - добрий, задовільний, поганий. Наступним етапом вивчення музейних предметів є систематизація, тобто створення розгалуженої системи каталогів:

1. Облікова картотека (за книгами вступу).

2. Інвентарна картотека (за інвентарними книгами).

3. Алфавітний каталог.

4. Таксономічний каталог (відповідно до біологічної систематизації").

5. Тематичний каталог експозицій.

6. Каталог дублетного фонду.

7. Топографічний каталог.

8. Біогеографічний каталог (зоогеографічні та флористичні області).

9. Каталог ареалів (область поширення видів).

10. Географічний каталог.

11. Каталог палеонтологічних знахідок (за геологічними епохами).

12. Авторській каталог.

13. Іменний каталог.

14. Бібліотечний каталог.

15. Бібліографічний каталог.

16. Хронологічний каталог.

17. Архівний каталог.

18. Каталог старих етикеток.

Результати, отримані при класифікації і систематизації, дають можливість сформувати генеральний каталог та інтерпретувати музейні предмети для подальшого використання їх в експозиційній і науково-фондовій діяльності. Створення електронної версії цього каталогу дозволить відмовитися від рутинних форм облікової роботи.

Таким чином, формування науково-довідкового апарату музею дозволить не тільки збільшити доступ до колекції дослідникам різних рівнів, але й привернути увагу до них як до надбання національного та світового історико-культурного здобутку.