Панель користувача

Вікторина, тест на знання історії
CУМЦОВСЬКІ ЧИТАННЯ
Музей і сучасність (2003)
Друкована версія  Друкована версія      Завантажити документ  Завантажити документ       © Умови використання

В колекції Харківського історичного музею представлено танк Т-34-85, який було створено в Харкові на ХПЗ. Він являє собою нове слово у світовому танкобудуванні 40-х років 20 ст.

Радянські танки середини 30-х років 20 ст. мали перевагу перед зарубіжними, як в швидкості і озброєнні, так і в захисті екіпажу і агрегатів від куль та осколків снарядів. Необхідна була протиснарядна броня і менш небезпечний в пожежному відношенні двигун, оскільки колесно-гусеничний рушій себе не виправдовував.

Танкове конструкторське бюро Харківського паровозобудівного заводу, очолюване А. Й. Фірсовим, працювало над новим проектом колісно-гусеничного танка. Коли в січні 1937 р. замість заарештованого А. Й. Фірсова КБ очолив М. І. Кошкін, ці роботи прискорилися. Було створено інше КБ, на відміну від основного, яке працювало над модернізацією танку БТ. Головним конструктором нового бюро став М. І. Кошкін.

М. І. Кошкін народився 21 листопада (за старим стилем) 1898 р. В 1918 служив в Червоній Армії, в 1919 р. – член РКП (б). В 1921-1924 рр. навчався в Комуністичному університеті ім. Я. М. Свердлова. З 1929 по 1934 навчався в Ленінградському політехнічному інституті. Потім працював конструктором на заводі № 185 дослідного машинобудування ім. С. М. Кірова у Ленінграді. З 1937 р. і до кінця життя працював на ХПЗ.

Заступником Кошкіна М. І. з 1938 р. був Олександр Олександрович Морозов (1904-1979).

Наркомат оборони визначив технічне завдання на колесно-гусеничний танк, яке передбачало при збереженні відносно невеликої маси машини захист від куль крупнокаліберних кулеметів та встановлення 45-мм гармати. Співробітники КБ не схвалювали такого рішення, але в часи репресій ніхто відкрито не виступав проти. Тоді, в ініціативному порядку, паралельно із замовленим танком А-20, почали розробляти чисто гусеничний А-32. А-20 мав більш товсту броню ніж БТ-7 і, що особливо важливо, кращу конструкцію корпуса. Броньовані листи встановлювалися з великими кутами нахилу, це значно підвищило їхню снарядостійкість.

У серпні 1938 р. технічні проекти А-20 та А-32 були розглянуті на засіданні Головної військової ради РСЧА при Наркоматі оборони. Сталін запропонував випробувати обидва варіанти. На ХПЗ об’єднали танкові КБ і дослідні цехи у єдине КБ Кошкіна М.І.

У травні 1939 р. дослідні А-20 і А-32 були зібрані; до серпня пройшли державні випробування. У вересні на полігон під Москвою прибули 6 нових танків – важкі КВ і СМК, середні – А-20 і Т-32 (так став називатися А-32), БТ-7М і Т-26. Т-32 представлено з бойовою масою 24 т, з 76,2-мм гарматою. Комісію очолив К. Є. Ворошилов.

За результатами випробувань Головне автобронетанкове управління (ГАБТУ) уточнило тактико-технічні характеристики майбутнього Т-34. 19 грудня 1939 р. спільною постановою Політбюро ЦК ВКП (б) і уряду СРСР було вирішено виготовити два зразки машин, озброєних 76,2-мм гарматою і захищених 45-мм бронею.

У 1940 р. було вирішено розгорнути випуск Т-34 на ХПЗ та Сталінградському тракторному заводі (першому доручено надати допомогу СТЗ).

Два дослідні зразки танків були готові і вони пішли своїм ходом до Москви. 17 березня 1940 р. танки прибули на Іванівську площу Кремля і були показані в дії. 31 березня 1940 р. прийнято рішення про серійний випуск Т-34 на ХПЗ.

Потім танки були піддані обстрілу з 45-мм гармати, снаряди якої не змогли пробити броню. У червні Т-34 були відправлені на Карельський півострів, де їх перевірили на фінських протитанкових перешкодах.

Протягом тривалого часу Т-34 переважав за бойовими і маневренними якостями всі середні та важкі танки інших армій. Однією з особливостей нової машини стало встановлення на ній першого в світі швидкохідного дизеля.

Необхідність озброїти танки більш потужною гарматою з’явилася вже на другому році війни, коли основні німецькі танки отримали довгоствольну 75-мм гармату, а товщина лобової частини корпусу була доведена до 80 мм. В битві на Курській дузі (липень – серпень 1943) Т-34-76 протистояли німецьким «Тигру», «Пантері» та винищувачу танків «Елефант» («Фердинанд»). Перемога в цій битві була досягнута дорогою ціною, співвідношення втрат у танках: 1 до 4. Німецькі танки могли вести вогонь по нашим з відстані 1000 – 1500 метрів, наші 76,2-мм танкові гармати могли вразити «Тигри», «Пантери» та «Елефанти» на дистанції 500-660 метрів.

Розробка нових гармат більш крупного калібру почалася ще в 1940 р. в конструкторських бюро В. Г. Грабіна і Ф. Ф. Петрова. Влітку 1943 року вони дали на випробування 85-мм гармати Д-5 і С-53. Гармату Д-5С встановили на самохідну установку СУ – 85, розроблену на базі Т-34-76 Уральським заводом важкого машинобудування. Восени 1943 р. обидва КБ створили покращену ЗІС – С – 53.

У грудні горківський завод «Червоне Сормово» направили два танки з новими баштами на Московський артилерійський завод, де в них встановили ЗІС – С – 53, 15 грудня 1943 року було прийнято на озброєння Червоної Армії модернізований танк Т – 34 – 85. Поки допрацьовували ЗІС – С – 53, до 500 танків були озброєні гарматою Д-5Т.

Перші танки з 85-мм гарматою почав випускати завод № 112, а на заводі № 183 було налагоджено серійний випуск Т – 34 – 85 з початку березня 1944 р. Завод № 174 теж випускав ці танки. На інших заводах виробляли самохідні установки та важкі танки. В залежності від виробника конструкція башти зовнішньо дещо відрізнялася.

Отримавши 85-мм гармату, Т-34 міг з більшим успіхом боротися з новими німецькими танками. Але в подальшому Т-34 вже не міг напряму вражати нові танки німців. Це перш за все і викликало появу СУ-100 і ІСУ-122. Тридцятьчетвіркам в бою допомагали маневренність та швидкість, перевагу в яких вони зберегли, хоча Т – 34 – 85 став важчим на 6 т по відношенню до першого зразка. В 1944 р. на базі Т – 34 – 85 випустили декілька сотень вогнеметних ОТ – 34 – 85.

Виробництво Т-34 було завершено в 1946 р. Всього в СРСР виготовлено більше 61000 Т –34. Цей танк було визнано кращим середнім танком другої світової війни. У ХІМ танк Т –34 –85 було передано у 1988 р.

Він являє собою машину класичної конструкції. Корпус спирається на ходову частину, що має п’ять пар опорних катків великого діаметру з гумовими бандажами. Корпус несе литу поворотну шестигранну башту, в якій встановлено 85-мм гармату та спарований з нею 7,62 мм кулемет. Башта має нерухому, за розмірами люка, командирську башту та два люки. У корпусі танку, у лобовій частині закріплено курсовий 7,62 мм. Крім цього на корпусі закріплені металеві ящики для запчастин, додаткові паливні баки, запасні траки, поручні, кріплення манцевого інструменту і тросів. Озброєння крім гармати відсутнє. Відсутні деякі дрібні приналежності і троси, фари, антена радіостанції, шанцевий інструмент, сітка каналу повітряного охолодження радіатора.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС:  Богданов Денис Валерійович. Танк Т-34 в колекції ХІМ [Електронний ресурс] // 9 Сумцовські читання: Музей і сучасність. - Харків, 2003. - Режим доступу: http://museum.kh.ua/academic/sumtsov-conference/2003/article.html?n=466

Друкована версія Друкована версія      Завантажити документ Завантажити документ