НІЕЗ “Переяслав” від історичного музею до історичного заповідника

Ткаченко Віктор Миколайович

Десяті Сумцовські читання : збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження видатного українського вченого, академіка АН України М. Ф. Сумцова, 16 квітня 2004 р. – Х., 2005.

Історія Національного історико-етнографічного заповідника „Переяслав" бере свій початок у 50-х роках XX ст. Саме тоді був відкритий Переяслав -Хмельницький державний історичний музей. Його експозиція була побудована на відзнаку 300-річчя Переяславської ради 1654 року.

До Великої Вітчизняної війни в м. Переяславі був музей, але він згорів і від нього нічого не залишилося.

В 1946 році за рішенням Ради Міністрів УРСР в м. Переяславі-Хмельницькому, в будинку А.Козачковського, де в 1845 і в 1859 роках перебував Т.Г. Шевченко, був відкритий історичний музей.

З 1954 року за рішенням Ради Міністрів УРСР музею було присвоєно 3-ю республіканську категорію і він одержав назву: „Переяслав-Хмельницький державний історичний музей". Дякуючи працівникам та адміністрації протягом багатьох років музей безперервно розширювався і поповнювався новими експонатами. На той час в музеї експонувались цінні археологічні колекції, знаряддя праці, зброя, одяг, картини, скульптури, оригінальні документи та інші речі.

В 12-ти залах музею було розміщено 3824 речових, художніх та документальних пам'яток історії та культури українського народу.

На сьогоднішній день, музей значно розширився і його фонди нараховують близько 12-ти тисяч експонатів.

З кожним роком кількість експонатів зростала завдяки пошуку та дослідженням наукових співробітників.

Протягом наступного десятиріччя було відкрито музеї Українського народного одягу Середньої Наддніпрянщини, Археологічний музей, Меморіальний музей В.Г.Заболотного та перший на Україні Музей народної архітектури та побуту.

13 березня 1979 року Постановою ЦК Компартії України і ради Міністрів Української РСР комплекс пам'яток історії та культури м. Переяслава -Хмельницького було оголошено державним історико-культурним заповідником.

Творчий пошук та відкриття нових музейних експозицій триває і сьогодні.

Національний історико-етнографічний заповідник „Переяслав" є одним з найбільших заповідників України. До його складу входить 371 нерухома пам'ятка історії та архітектури українського народу, 25 тематичних музеїв, у фондах яких зберігається 167000 експонатів. Серед них є колекції які мають світове значення.

Загальна площа заповідника – 3050 га.

Протягом всіх цих років на посаді директора музею, а сьогодні заповідника працює Михайло Іванович Сікорський. Під його керівництвом за 53 роки невтомної, наполегливої праці створено це диво. За цей період часу багато людей пропрацювало і працює в заповіднику. З старшого покоління музейних працівників, які розпочали разом з Михайлом Івановичем, хотілось би згадати Нестеровську Є.С., Юзвікову О.І., Жам М.І., Саворського Д.С. та багатьох інших. Традиції старшого покоління продовжують працівники, які теж багато років працюють в заповіднику. Серед них: Мельник В.П. – заступник генерального директора, Нікітіна В.В. – завідуюча музею Г.С. Сковороди, Козій Г.І. – завідуюча філіалом Музею народної архітектури та побуту, Годліна Л.О. – головний зберігач, Бузян Г.М. – завідуюча археологічним музеєм та багато інших

Всі вони як і багато інших доклали чимало зусиль, щоб місто Переяслав стало одним із найкращих історичних та туристичних міст України, а заповідник відомим на весь світ.