Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Інститут шляхетних дівчат у 19 – на поч. 20 ст. (за матеріалами фондів ХІМ)

Плахоття Олена Миколаївна

2006

Дванадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 15 річниці Незалежності України, 14 квітня 2006 р. – Х., 2007.

Першим закритим навчальним закладом жінок Росії став Смольний інститут.

У 1812 році перший аналогічний заклад з’явився в м. Харкові. Це був Інститут шляхетних дівчат.

29 квітня 1812 року Рада дворянського товариства, на чолі з Григорієм Федоровичем Квіткою, внесла пропозицію заснувати особливий інститут, в якому мали б виховуватись з початку його заснування 20 дівчат з бідних дворянських та обер-офіцерських родин, щоб дати вихованкам педагогічну освіту, належним чином забезпечити засвоєння ними декількох корисних курсів наук, за допомогою яких вони могли б після закінчення інституту “здобувати собі шляхетний прожиток в маєтках багатих поміщиків для навчання їхніх дочок”(Фонди ХІМ (Ж–1149). Мал. “Г.Ф.Квітка–Основ’яненко серед вихованок Харківського інституту шляхетних дівчат” Худ. І.М.Стаханов, А.П.Луценко).

Перший дім, в якому розміщувався інститут, належав священику Вознесенської церкви – Василію Фотієву, який був розташований на Вознесенській площі; нині – це площа Феєрбаха.

В 1813 році дім Фотієва знайшли замалим, тому знайшли інший, госпожі Зарудної, з городом та садом, “через що вихованки позбавлені будуть, шукаючи місце для гуляння, ходити по вулицям та зустрічати непристойних полу та віку їх”. Тут інститут знаходився до 1817 року, поки Товариством Благодійництва було придбано два дома з дворовими будівлями та садом у Дмитрієвському приході; в нове приміщення інститут перейшов в наступному році, а до цього один рік знаходився в домі Г.Ф. Квітки. Гроші, необхідні для купівлі будинку, були зібрані шляхом пожертвувань різними особами (Фонди ХІМ (КБ–2915). Журнал “Украинский вестник” за 1817 рік., стор.102- 103).

В 1829 році Государ імператор повелів віддати Харківському інституту будинок на Сумській вулиці, який призначався для кадетського корпусу. (Фонди ХІМ (Інв.11857, Інв.2662). Фото “Інститут шляхетних дівчат”). В одному з приміщень була побудована церква, освячена в ім’я Св. Марії Магдалини. (Фонди ХІМ (ГЖ– 349). Газета “Южный край” від 16 вересня 1912 року. Фото внутрішнього приміщення церкви, їдальні, великої зали тощо).

18 серпня 1812 року в урочистій обстановці на загальних зборах Товариства Доброчинності було затверджено Статут інституту, написаний Афанасієм Івановичем Стойкевичем. Устав мав 12 положень. У статуті було чітко окреслено коло навчальних предметів, якими необхідно було опанувати вихованкам: закон Божий, історія, географія, арифметика, фізика, риторика, граматика, малювання, каліграфія, рукоділля, музика та іноземні мови – по бажанню та за особисту платню.

Термін виховання в інституті – не менш 6 років, а предмети виховання, відповідно важливості, розподілені на три відділення або Класи, розраховуючи для кожного по два роки. (Фонди ХІМ (КБ‑2917). “Украинский журнал” за 1824 рік, стор.66-68).

Для викладання наук та мистецтв, Рада інституту, спільно з інспектором класів, залучали наставників “яких тільки можна було б в Харкові відшукати”. Завдяки існуванню в Харкові університету, колегіуму і гімназії, викладачами інститут завжди був забезпечений; багато з викладачів виявили бажання викладати “по скудності коштів” інституту без будь-якої платні, за що Рада інституту була їм безмежно вдячна (Фонди ХІМ (КБ–2915).Журнал “Украинский вестник” за 1817 рік, стор.99-100).

В “скарбницях” фондів ХІМ є підручники, розроблені саме для шляхетних вихованок харківського інституту: “Граматика російської мови” І. Кульжинського (Харків, 1832 рік), та “Коротке керування елементарної теорії музики” О. Вінклера.

Серед відомих викладачів інституту – П.П. Гулак-Артемовський – перший викладач французької мови, С.І. Дочевський – Олександрович (скрипаль) та ін.

Згідно нового Статуту 1818 року, інститут здобув новий статус: із приватного став казенним. Вихованки поділялись на штатних (їх було 20), що знаходились на повному утриманні інституту; пансіонерок, які платили на користь інституту встановлену суму – 655 карбованців асигнаціями; напівпансіонерок, які користувались в інституті тільки навчанням. Додаткові кошти інститут отримував, проводячи аукціони з речей, зроблених вихованками на уроках рукоділля. Одна з таких речей – килим – бережно зберігається в фондах ХІМ (ТК– 3108).

Начальниця затверджувалася імператрицею. Вона здійснювала головний нагляд за вихованням та освітою і покликана привчати дівчат не соромитися бідності, не підноситися здібностями, вважати скромність своєю першою окрасою. Класні дами – перші помічниці начальниці, саме вони визначали покарання вихованкам. Зі споминів інституток, в 1847 році начальницею Харківського інституту призначили Єлизавету Андріївну Хелмську, яка була доброю жінкою, але здібностей керувати інститутом не мала. Покарання при ній були досить непристойні: за проступок на дівчину одягали нічний чепчик та кофту, строкатий халат або паперовий ковпак, і так залишали сидіти в класі при вчителях або клали на брудній стелі серед коридору; в ходу були навіть розги. В цьому ж році вона була звільнена (Фонди ХІМ (Фт–399).Фото начальниці інституту з 1903 р. – О.М. Гріппенберг, яка звертала увагу на корінні традиції інституту–допомагати та турбуватися про своїх вихованок під час навчання та після їх випуску).

По закінченню всіх класів, випускниця отримувала свідоцтво. В 1856 році на пам’ять про випуск інститутом була видана книжка “На пам’ять про випуск”, де знаходився список всіх, хто викладав в інституті, список випускниць, програма публічного екзамену тощо (Фонди ХІМ (ОФ–32211).Фото випускниць Харківського інституту шляхетних дівчат –Глакої Анастасії, Варвари, Ірини, Домнікії, дочок кошового отамана Задунайської Січі Йосипа Михайловича Гладкого).

Рада інституту брала активну участь у працевлаштуванні дівчат, навіть видавала їх заміж.

З к.19 – на поч. 20 ст. до інституту почали приймати, крім дітей дворян, – дітей купців, і всіх тих, хто платив податки. За характером освіти це був середній навчальний заклад, бо рівень освіти був дуже низький: учениці отримували лише загальні уявлення про ту чи іншу науку.

За 100 років існування інституту відбулося 72 випуски та закінчило 2129 вихованок.

Отже, з 1812 року змогу отримати вищу та середню освіту мали не лише чоловіки, але й жінки, але щоправда жіноча та чоловіча освіти істотно відрізнялися. Жінки отримували дещо нижчий рівень освіти, з 1842 року в Інституті шляхетних дівчат більше часу було відведено для занять музикою та рукоділлям, тобто дівчат навчали лише тому, чого вважалось досить для добре вихованої дівчини.

Та, незважаючи на те, що в 1й пол. 19 ст. на Слобожанщині було зроблено вагомі кроки з питань підвищення рівня освіти, в 2й пол. 19 – на поч. 20 ст. стала зрозумілим недосконалість освітньої системи Росії, все ще залишалась проблема недостатньої кількості освічених вчителів, було обмаль вчених–викладачів.