Поселення скіфського часу “Саржин Яр”

Шрамко Ірина Борисівна

Тринадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини», 18 квітня 2007 р. – Х., 2007.

Поселення “Саржин Яр” відноситься до археологічних пам’яток, що були відомі науковцям ще на початку минулого століття, проте на протязі тривалого часу інформація про нього обмежувалась лише короткими відомостями про перші розкопки та данні розвідок. Селище розташоване на краю балки Саржин Яр у Дзержинському районі м. Харкова, на лівому схилі Саржиного Яру, що розрізає вододільне підвищення р. Харків та Лопань. У 1948 році археологічні розкопки на поселенні проводили  співробітники Харківського історичного музею (Т.І.Улезко, В.І.Резніченко, Л.П.Ланде) під керівництвом І.Ф.Левицького. На жаль, креслення дослідника лише схематичні, тому не дають повного уявлення про пам’ятку та місце закладання розкопу. Матеріали, що зберігались у Харківському історичному музею були опрацьовані Б.А Шрамком у 50-ті роки ХХ ст. при підготовці кандидатської дисертації. В 80-ті роки минулого століття поселення було оглянуто дослідником, проте розкопки на пам’ятці більш не проводились. Ще першими розкопками, що проводились на поселенні І.Ф Левицьким, було отримано матеріал, який дозволив дослідникам віднести поселення до Vст. до н.е. На жаль, найбільш виразні речові залишки, виявлені у ті, вже далекі, часи не збереглися.

Нові матеріали, отримані під час археологічних розкопок, що проводились співробітниками ДП ОАСУ “Слобідська археологічна служба” у червні 2006 року дозволили отримати нову цікаву інформацію про давню пам’ятку. Поселення займає площу понад 8 га, проте воно дуже сильно зруйноване будівництвом і культурний шар залишився на площі біля 1га. Потужність нерозораного культурного шару складає від 0,1 до 0,25 м. Насиченість речовими залишками дуже незначна. Ґрунтовий шар на глибину до 0,25 м являє собою перемішаний шар глини з чорноземом та залишками будівельного сміття. Тільки на глибині 0,45-0,5 м фіксуються різноманітні комплекси. У розкопі загальною площею 550 кв. метрів було виявлено 27 житлово-господарських комплексів, серед яких є одне напівземлянкове житло, зернові ями різних форм, погреби зі сходинками  та звичайні за формою ями різного призначення. Крім того, 14 господарських ям розкрито у будівельному котловані поряд з розкопом. У досліджених комплексах знайдено біля 800 речових залишків скіфського часу, у тому числі уламки ліпного глиняного посуду, вироби з глини, каменю, бронзи, заліза, кістки тварин та шматки глиняної обмазки. Комплекси розташовані дуже компактно і дозволяють встановити місця знаходження давніх садиб на поселенні. Господарські ями на дні котловану за розташуванням можна поділити на чотири групи, 29 житлово-господарських комплексів у розкопі об’єднані нами у три основні групи. В своєї більшості це залишки погребів, зернових ям. Досить виразним можливо вважати залишки житла напівземлянкового типу у групі “Д”. Основна маса знахідок концентрується у виявлених житлово-господарських комплексах. Поза комплексів культурний шар слабко насичений речовими залишками. Основним речовим матеріалом, виявленим у культурному шарі, є вироби з глини, переважно ліпний посуд, серед якого найбільш інформативними є верхні частини ліпних горщиків, фрагменти бортиків мисок, вінець корчаг. Крім того, у культурному шарі знайдено два фрагменти глиняних цідилок, уламки прясел та глиняних конусів. Отримані матеріали дозволяють твердити, що поселення існувало в хронологічних межах другої половини VI-Vст. до н.е. Підставою для такого висновку можуть слугувати форми кераміки, що знаходять прямі аналогії на пам’ятках середньоскіфського часу, уламки античних амфор, бронзовий наконечник стріли, суцільно-залізний ніж із зооморфним руків’ям у вигляді грифону, бронзова шпилька з грибоподібною формою шляпки.