Богдан Хмельницький – видатний полководець

Палтаджян Олександр Шалікович

Чотирнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Музей і сучасність: актуальні проблеми музейної діяльності», 18 квітня 2008 р. – Х., 2008.

Хмельницький активно боровся проти польсько-шляхетського гніту. Хмельницький був організатором збройних сил повсталого народу. Ще до 1648 р. він був відомий як видатний знавець військової справи і зібрав навколо себе найкращих її знавців. У квітні 1648 р. Хмельницький вийшов із Запорожжя з 4-5-тисячним військом, а під Корсунем полки, якими він командував налічували вже понад 15 тисяч чоловік. Під Зборовом у серпні 1649 р., за свідченням Хмельницького, чисельність війська досягла вже 360 тис. чоловік. Запорізьке військо проходило окреме навчання, муштру. Під Замостям у 1648 р. Хмельницький послав заклик до офіцерів німецької частини, щоб вони перейшли на службу до українського війська; так само під Збаражем у 1649 р. гетьман передав універсал до “чужоземців”, які служили у польському війську, “переконуючи їх, щоб перейшли до нього”. В 1650 р. Хмельницький наказав, щоб до війни готувалися “не тільки реєстрові козаки, а й охотні”. Хмельницький дбав також про організацію постачання. Запорозьке військо поділялося на полки, сотні і десятки, або курені. Полкову старшину складали: полковник, осавул, інколи бувало  два полкові осавули, обозний, суддя, писар, хорунжий. Полковників призначав гетьман. Іноді гетьман  знімав полковників через їх нездатність. Сотників призначав полковник даного полку. Коли виникала воєнна небезпека, полки одержували гетьманські універсали з наказом готуватися до війни. Окремими універсалами гетьман призначав час виступу полків у похід.

Перед походами війська зосереджувалися в одному призначеному місці. В липні в 1648 р. полки збиралися на традиційному місці – Масловому ставі, недалеко від Корсуня. В наступні роки головний табір організовувався найчастіше під Білою Церквою, зокрема перед зборівським походом у травні 1649 р., перед берестецьким у березні 1651 р., разом з російським військом у липні 1654 р.,  перед ахматівською компанією в січні 1655 р. Командування головним військом Хмельницький завжди зосереджував у своїх руках і сам особисто вів похід, висилав військо у бій і керував бойовими  операціями. Командування окремими самостійними з’єднаннями він доручав  видатним полковникам з титулом наказного гетьмана. Хмельницький, за давнім запорозьким звичаєм, не починав війни зимою, а виступав тільки у теплу пору року. Причинами цього було те, що взимку не вистачало паші для коней і важко було будувати шанці та інші земляні укріплення, але згодом Хмельницький почав організовувати і зимові походи: бій під Охматовом у січні 1655 р. відбувся в умовах лютої зими. Він не любив ризикувати, зустрічати ворога, маючи недостатню військову силу, на ворога він старався вдарити тоді, коли той цього не чекав. Під Пилявцями і під Зборовом вдалося  йому до останньої хвилини приховати свої сили і захопити ворога несподіваним наступом. Хмельницький завжди перший починав битву. При великих скупченнях військ головний бій розгортався на широкому просторі, який простягався між  ворожими арміями. Війська виходили до бою з укріплених таборів. Першою виїжджала легка кіннота, яка намагалася викликати ворожі полки на бій. Такий вступний бій називався “грець”, а його учасники “грецівниками”. Далі вступала в бій регулярна кіннота , яка йшла на ворога, вишикувавшись у “лави”, тобто колони, з шаблями, рідко з пістолетами. Піхота йшла у наступ під захистом  шанців, які сама собі копала. Кіннота і піхота часто здійснювали комбіновану атаку: кіннота наступала на фронт ворога, піхота обстрілювала його з флангів. Така взаємодія була у битвах під Зборовом, Берестечком, Городком та ін. При облозі фортець велике значення мала артилерія. Наприклад Збараж обстрілювало 30 гармат. Коли війська ворога наступали переважаючими силами, доводилося застосовувати оборонну тактику. Так було в 1651 та в 1653-1655 р.р., коли польські магнати організували сильний наступ на Україну, намагаючись своїми збройними силами окупувати Правобережжя. В оборонній війні базами опору служили укріплені міста-замки. Укріплення складалися з внутрішнього замка та з зовнішніх фортифікацій   довкола містечка.

Найбільш характерною рисою військової майстерності Хмельницького була його стратегія наступу, удару. Саме в цьому його воєнні операції докорінно відрізняються від  давнього, традиційного способу ведення війни запорізьким військом. Хмельницький надавав перевагу тактиці наступу на ворога.  Він не чекав приходу польсько-шляхетських військ, а йшов їм на зустріч і брав ініціативу в свої руки. Діяльність Хмельницького як організатора війська і полководця  була надзвичайно широка і багатогранна.