Сучасний стан розвитку музейних інформаційних систем

Шевцов Іван Петрович

Вісімнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства» (проводиться в рамках ХVIII Сумцовських читань), 18 квітня 2012 р. – Х. : Майдан, 2012.

Одним із найактуальніших завдань, що стоять перед вітчизняними музеями, є впровадження у їх роботу сучасних інформаційних систем. Це пояснюється спрямованістю цих інституцій на обробку великихмасивів інформації [16, с. 53], необхідністю здійснювати комунікацію із користувачами музейних послуг [14,с. 6]. Інформаційні системи роблять діяльність музею більш ефективною.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про музеї та музейну справу», музей – науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини [13]. Окрім цього, згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію забезпечується, зокрема, створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів [10]. Виходячи із цього, музейний сектор інформаційного середовища має бути відкритим та легкодоступним для запитів користувачів.

Сучасні можливості взаємодії між користувачами інформації та її розпорядниками піднімають музейну комунікацію на якісно новий рівень. Зараз вперше твердження про «вільний доступ» до музейних інформаційних ресурсів набуває не декларативний, а реальний характер. Очевидно, що рушійною силою цього процесу є розвиток інтернету [16, 53], а надання доступу до суспільного надбання (зокрема, музейної інформації) є складовою концепції електронного уряду [2].

Ключовим завданням при запровадженні музейних інформаційних систем є автоматизація обліку музейних предметів. При цьому слід керуватися вимогами законодавства у цій сфері. Зокрема, відповідно до дефініції ст.1 закону “Про музеї та музейну справу”, музейний облік - один з основних напрямів роботи музею, що здійснюється шляхом ведення фондово-облікової документації (у тому числі в електронному вигляді), яка містить назву предмета (прізвище автора твору), датування, місце створення, дату надходження до музею, матеріал, техніку виготовлення, короткий опис, наукову атрибуцію, стан збереження, облікові позначення та забезпечує можливість їх ідентифікації, правовий статус музейних предметів і музейних колекцій. Водночас, впровадження електронного обліку на сьогодні гальмується вимогами вітчизняного законодавства, зокрема нормами Положення про Музейний фонд України. Зокрема, пункт 19 цього положення вказує на те, що облікові документи оформлюються винятково в рукописній формі, а копії книг надходжень можуть за рішенням керівника музею зберігатися в електронній формі за умови їх ідентичності рукописному варіанту [9]. Водночас вказується, що облік музейних предметів в електронній формі ведеться у музеях  відповідно до  цього Положення та порядку його ведення, встановленого міністерством культури. Наразі чинне законодавство не містить нормативних документів щодо ведення електронного обліку музейних предметів. Відсутність законодавчого підґрунтя автоматизації обліку значно зменшує його ефективність. Це пояснюється необхідністю ручних оброблення та пошуку інформації. До основних облікових документів належать (відповідно до вищевказаного Положення), зокрема, належать: акти приймання і передачі музейних предметів, книга надходжень основного фонду і колекційні описи до неї, інвентарні книги з шифром, книга надходжень науково-допоміжного фонду, науково уніфікований паспорт музейного предмета тощо. Звичайно, що у аспекті інформаційної системи, ці джерела містять повторювану ідентичну інформацію, лише розподілену у окремих документах, а її ручне копіювання значно знижує ефективність роботи персоналу музею, а отже  тягне за собою збільшення бюджетних витрат. При запровадженні автоматизованої інформаційної системи частина функції (підсистем) керування або опрацювання даних здійснюється автоматично, а частина — людиною [4]. У контексті музейних систем, людиною (співробітником) здійснюється лише одноразове введення даних про музейний предмет. Створені таким чином бази даних можуть бути використані у експозиційній та освітній роботі [16, с. 56].

Одним із шляхів вирішення проблем автоматизації обліку є створення загальнонаціональних проектів за ініціативи центральних органів влади. Прикладом такої ініціативи є зокрема плани уряду створити автоматизовану інформаційну систему “Музейні фонди України”, викладені у розпорядженні Кабміну № 805-р від 26 вересня 2007 р. Результатом такої роботи мали б стати веб-портал “Україна музейна”, інтегрований до веб-сайту МКТ та типове програмне забезпечення веб-сторінки музейної установи [12]. Однак на сьогодні цей проект нереалізований, хоча цей напрям безумовно має очевидні переваги. По-перше, розробка єдиної музейної інформаційної системи призведе до економії бюджетних коштів (замість витрат на локальні проекти). По-друге, універсалізація підходу до збереження та обробки музейної інформації усуває необхідність конверсії даних під час обміну музейною інформацією. По-третє, лише в рамках загальнонаціонального проекту можлива реалізація ефективного доступу громадян до національного культурного надбання, розпорядниками якого є музеї. Прикладом централізації музейних систем обліку може слугувати французький урядовий проект «Joconde», що на даний момент містить близько 460 тис. предметів із 342 музеїв [19].

Актуальним залишається використання «децентралізованих» музейних інформаційних систем, що дозволяють вести облік фондів та зберігати інформацію в межах окремого музею. Наразі існує досить велика кількість програмного забезпечення автоматизованого обліку музейних предметів. У окрему групу можна виокремити проекти російських розробників, оскільки деякі з них використовуються вітчизняними музеями. Перш за все, це такі системи як: “КАМИС”, АС “Музей”, “Ніка-Музей”.

Система “КАМИС” розроблена ЗАТ “КАМИС” на базі системи управління даними (СУБД) Oracleі уможливлює доступ до бази предметів через веб-інтерфейс. Всього у базах даних, що управляються цією системою вже міститься близько 8 млн. описів, у тому числі з декількох українських музеїв [5].

На відміну від “КАМИС”, автоматизована система “Музей-3” створена в рамках державного проекту — інформаційно-обчислювальним центром російського міністерства культури. Вона базується на СУБД Microsoft Access, що, очевидно, вимагає додаткове придбання відповідного ліцензійного програмного забезпечення. Наступна версія АС «Музей-4» створена вже на базі відкритої СУБД «Firebird», а інтерфейс побудований у системі Delphi[1].

Програмне забезпечення “Ніка-Музей”, створене компанією CognitiveTechnologies побудоване на використанні власної об'єктно-орієнтованої XML СУБД “НИКА”. У програмі використовується технологія “гнучких форм”, що дозволяє налаштувати форму опису музейного предмету з урахуванням специфіки колекції [8].

Більшість з названих систем обліку побудовані за принципом клієнт-серверної архітектури, за якої вся логіка застосування та управління даними зосереджена на сервері, а клієнт лише відповідає за інтерфейс взаємодії із користувачем [6]. За іншим принципом (файл-сервер) побудована система обліку музейних предметів, що працювала у Харківському історичному музеї у 2000-х роках. Вона була створена на замовлення Національного музею історії України у 1990-х роках. У якості користувацького інтерфейсу використовувалася програма під операційну систему MS DOS, а управління базами даних здійснювалося за допомогою СУБД класу dBase[18]. За весь час за допомогою цієї системи було описано більше 30 тис. музейних предметів. Відомо, що в Національному музеї історії України співробітники створили електронні записи про понад 80 тис. одиниць зберігання [7, с. 2]. Зараз стоїть питання про конверсію цих баз даних до більш сучасних систем.

Значного розвитку та поширення набули системи обліку та управління музейними колекціями у Західній Європі та США. На ринку програмного забезпечення такого типу існують пропозиції різного масштабу та різної вартості (від безкоштовних до десятків тис. доларів США). Можна назвати такі системи як: AdlibMuseum, TheMuseumSystem(TMS), KEEmu, MuseumPlus, Artlid, MIMSYXG, SydneyPLUSArgus, eHive, VernonCMSта інші. Зокрема, AdlibMuseumвикористовується у близько 1600 музеях, більш ніж у 25 країнах. Ця система побудована на програмній платформі “Microsoft .NET” та використовує у якості СУБД Microsoft SQL Server або OracleDatabase[17].Одним із трендів у розвитку музейних інформаційних систем є інтеграція з мобільними пристроями зв'язку, зокрема, компанія Adlib пропонує набір програмного забезпечення AdlibMobileSuite, а у 2012 р. планується вихід відповідного застосунку для IPhone. Варто відзначити, що усі розробки у галузі менеджменту колекцій проходять своєрідну еволюцію (у контексті інших інформаційних систем): від файл-серверної до клієнт-серверної із подальшим переходом до веб-орієнтованої архітектури із централізованим зберіганням даних.

Аналізуючи історію розвитку музейних інформаційних систем, можна прогнозувати перехід до парадигми «хмарних обчислень», в рамках якої інформація постійно зберігається на серверах у мережі інтернет і тимчасово кешується на клієнтській стороні, наприклад на персональних комп'ютерах, ігрових приставках, ноутбуках, смартфонах тощо [15]. На сьогодні зберігання масивів інформації загальнодержавного значення реалізоване у деяких «хмарних» проектах уряду, зокрема: Єдиний державний реєстр судових рішень [3], Державний реєстр виборців [11]. Розвиток цього тренду у аспекті музейного обліку потребуватиме створення єдиних стандартів щодо опису фондів. За такого підходу користувачі (музеї) позбавлені необхідності піклуватися про централізовану інфраструктуру зберігання та передачі даних, а взаємодія із «хмарою» (cloudcomputing) може відбуватися за моделлю SaaS(програмне забезпечення як послуга) [20].

Література

1. Автоматизированная система “Музей-4” [Електронний ресурс] : Матеріал із офіційного сайту головного інформаційно-обчислювального центру Міністерства культури Російської федерації : Версія, збережена 10 лютого 2012 // Міністерство культури Російської федерації. — Електрон. дан. — Москва, 2012. — Режим доступу: http://givc.ru/activity/museum4/

2. Електронний уряд [Електронний ресурс] : Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії : Версія, збережена 28 січня 2012 р. // Вікіпедія, вільна енциклопедія. — Електрон. дан. — Сан-Франциско: Фонд Вікімедіа, 2012. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Електронний уряд&oldid=8702478

3. Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс] : Матеріал із офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень України: Версія, збережена 10 лютого 2012 // Державна судова адміністрація України. — Електрон. дан. — Київ, 2012. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Rules

4. Інформаційна система [Електронний ресурс] : Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії : Версія, збережена 20 листопада 2011 р. // Вікіпедія, вільна енциклопедія. — Електрон. дан. — Сан-Франциско: Фонд Вікімедіа, 2012. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інформаційна_система&oldid=8237558

5. КАМИС — комплексная автоматизированная музейная информационная система — неотъемлемый атрибут современного музея [Електронний ресурс] : Матеріал із офіційного сайту комплексної автоматизованої музейної інформаційної системи “Каміс” : Версія, збережена 10 лютого 2012 // ЗАТ “Каміс”. — Електрон. дан. — Санкт-Петербург, 2012. — Режим доступу: http://www.kamis.ru/ aboutsys/what/

6. Клієнт-серверна архітектура [Електронний ресурс] : Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії : Версія, збережена 15 листопада 2012 р. // Вікіпедія, вільна енциклопедія. — Електрон. дан. — Сан-Франциско: Фонд Вікімедіа, 2012. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/w/ index.php?title =Клієнт-серверна_архітектура& oldid=8054746

7. Копитько О., Піоро В. Завантаження почалось... / О. Копитько, В. Піоро // Бюлетень “Український музей”. – К. : ТОВ ПЦ “Фоліант”, 2006. – № 5. – С. 1–2.

8. Ника-Музей/Функциональные возможности [Електронний ресурс] : Матеріал із офіційного сайту компанії “Cognitive Technologies” : Версія, збережена 10 лютого 2012 // Компанія “Cognitive Technologies”. — Електрон. дан. — Москва, 2012. — Режим доступу: http://www.cognitive.ru /products/ nika_museum/features/

9. Положення про Музейний фонд України, затверджене  постановою Кабінету Міністрів України  від 20 липня 2000 р. № 1147 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 1007 : [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/go/1147-2000-п

10. Про внесення змін до Закону України "Про інформацію" : закон України від 4 лютого 1998 р. № 74/98-ВР // Офіційний вісник України. - 1998. - № 10 (26 березня). - С. 5

11. “Про державний реєстр виборців” : закон України від 22 лютого 2007р. № 698-V (зі змінами та доповненнями) : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/698-16

12. "Про затвердження переліку завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2007 рік, їх державних замовників та обсягів фінансування" : розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 805-р: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/go/805-2007-р

13. "Про музеї та музейну справу" : закон України від 29 червня 1995 р. № № 249/95-ВР (зі змінами і доповненнями): [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/go/249/95-вр

14. Сошнікова О. М. Соціокультурний потенціал музейної комунікації / О. М. Сошнікова // Сімнадцяті Сумцовські читання : Матеріали наукової конференції на тему «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму», Харків, 18 квітня 2011 р. – Х. : Майдан, 2011. – С. 3–8.

15. Хмарні обчислення [Електронний ресурс] : Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії : Версія, збережена 23 січня 2012 р. // Вікіпедія, вільна енциклопедія. — Електрон. дан. — Сан-Франциско: Фонд Вікімедіа, 2012. — Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хмарні_обчислення&oldid=8665492

16. Шевцов І. П. Створення музейного сайту — необхідна складова сучасної маркетингової системи закладів культури / І. П. Шевцов // Сімнадцяті Сумцовські читання : Матеріали наукової конференції на тему «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму», Харків, 18 квітня 2011 р. – Х. : Майдан, 2011. – С. 53–57.

17. Adlib Museum [Електронний ресурс] : Матеріал із офіційного сайту компанії Adlib Information Systems : Версія, збережена 10 лютого 2012 // Компанія Adlib Information Systems. — Електрон. дан. — Лондон, 2012. — Режим доступу: http://www.adlibsoft.com/products/museum-collection-management- software

18. dBase [Електронний ресурс] : Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії : Версія, збережена 8 лютого 2012 р. // Вікіпедія, вільна енциклопедія. — Електрон. дан. — Сан-Франциско: Фонд Вікімедіа, 2012. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/w/index.php?title=DBase &oldid=475827171

19. Joconde — catalogue — notices 2012 [Електронний ресурс] : Матеріал із офіційного сайту міністерства культури Франції : Версія, збережена 10 лютого 2012 // Міністерство культури Франції. — Електрон. дан. — Париж, 2012. — Режим доступу: http://www.culture.gouv.fr/ documentation /joconde/ fr/decouvrir/ nouveaute.htm

20. Software as a service [Електронний ресурс] : Матеріал із Вікіпедії — вільної енциклопедії : Версія, збережена 13 лютого 2012 р. // Вікіпедія, вільна енциклопедія. — Електрон. дан. — Сан-Франциско: Фонд Вікімедіа, 2012. — Режим доступу: http://en.wikipedia.org/w/ index.php?title =Software_as_a_service&oldid=476587939