Харківський історичний музей

Ця веб-сторінка ліцензована на умовах CC BY-SA 4.0

Алани, Болгари, Хозари?

Алани, Болгари, Хозари

 Вартість квитка:  10 (8) грн

 Місце: 4 поверх

Виставка Алани, Болгари, Хозари? розповідає історію відкриття та дослідження салтівських пам’яток на теренах сучасної Харківської області та висвітлює роль харківських археологів кількох поколінь з вивчення салтівських старожитностей.

Експозиція побудована на матеріалах, що були отримані археологічними експедиціями Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова з 1982 по 2019 рр. на Верхньо-Салтівському, Старо-Салтівському, Рубіжанському, Нетайлівському, Кицівському та інших салтівських могильниках регіону.

Історія дослідження салтівської археологічної культури почалась 120 років тому з відкриття вчителем Василем Бабенком катакомбного могильника біля с. Верхній Салтів Вовчанського повіту Харківської губернії (сучасний Вовчанський район Харківської області). Ця знахідка була зроблена у рамках підготовки до XII Археологічного з’їзду 1902 р. у Харкові, на якому були зроблені доповіді про відкритий катакомбний могильник та городище біля с. Верхній Салтів.

Подія стала відправним пунктом для виділення цілого кола пам’яток раннього середньовіччя в окрему археологічну культуру, яка отримала назву салтівської (салтово-маяцької) археологічної культури (друга половина VIII — перша половина X ст.). Завдяки своєї яскравості та багатству виявлені старожитності салтівської культури були пов’язані з одним з наймогутніших державних утворень півдня Східної Європи останньої чверті I тис. н.е. — Хозарським каганатом.

На виставці Алани, Болгари, Хозари? представлений найбільш яскравий речовий матеріал, що характеризує матеріальну та духовну культуру кількох груп середньовічного населення, які прийняли участь у створенні салтівської культури та залишили після себе різні за видом поховальні пам’ятки. Зокрема, ґрунтові склепи (катакомби); поховання з звичайних ґрунтових ямах з орієнтировкою небіжчиків у східному та західному секторах; поховання за обрядом кремації.

У вітринах можна побачити предмети озброєння, кінського спорядження, предмети господарсько-побутового призначення, кухонний та столовий посуд. Особливу увагу на виставці приділено системі етнічної, статевої, віковій та майновій стратифікації салтівських жінок, що знайшла своє відображення в системі набору прикрас та металевих елементів костюму, у наборах власних амулетів. Також представлені артефакти, що свідчать про широкі торговельні зв’язки населення салтівської культури нашого регіону з Візантією та країнами Близького Сходу, а саме: монети, намисто, посуд.