3 березня 2015, 09:23
Впродовж тисячоліть,наслідуючи Творця, окрім виготовлення з інших матеріалів (глини, тіста, соломи, лози, дерева, вовни, трави, сиру….) людство творить ляльки з тканини за своїм образом та подобою. Народна лялька-мотанка без перебільшення є унікальним явищем традиційної культури українців. Вона своєрідно-оригінальна за способом виготовлення, складно-проста за декоративною палітрою і така ТЕПЛА… Оскільки народна Лялька з тканини була невід’ємною частиною селянського побутового середовища, пов’язаного з хліборобською працею та домашнім вогнищем, вона і в прадавні часи, і сьогодні є символом родючості, материнства та своєрідним оберегом. Превалювання жіночих зображень над чоловічими можна пояснити тим, що з жіночим образом з давніх часів асоціювалися уявлення про богиню родючості, праматір, берегиню домашнього вогнища та захисницю.
Чи доводилося Вам коли-небудь робити ляльки власноруч? Серед розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини (перш за все ляльки-мотанки) є особливим видом. Особливим насамперед тому, що зробити її дуже просто, кожен може змотати собі Лялечку, використовуючи при цьому свої працьовиті пальчики, тканину та нитки….
Спробую поетапно розповісти-показати абсолютно не приховуючи ніякісіньких секретів як я мотаю свою лялю-мотанку.
1.Для роботи-забави потрібні:
1) гарний, спокійний настрій;
2) шматок (приблизно 20×20 см) приємної на дотик тканини будь-якого кольору, краще ситець вітчизняного виробництва;
3) нитки, краще муліне, дві котушки будь-якого кольору;
4) два шматки (приблизно 25×10 см) тканини, краще щільнішої за ситець фактури;
5) шматок тканини, щоб вирізати з нього хустинку для Лялі;
6) ножиці.
Шматок тканини (приблизно 20×20 см) скласти вдвоє «хустиною» і покласти перед собою. Взяти другий шматок тканини, тієї, що щільніша може бути, скласти її по довжині вдвоє чи втроє (як вийде) і скрутити (змотати) з неї «голівку».
2.«Личко» повинне вийти гладеньким, рівненьким. Підняти один край складеної хустини і покласти «голівку», «личком» до себе, загорнувши його в тканину.
3.Взяти кінчик нитки з котушки і обмотати нею «шийку», щоб зафіксувати «голівку».
4.Після цього таким же чином змотуємо «тулуб-ручки» з шматочка тканини, що залишився. «Тулуб-ручки» краще зробити продовгуватими. Підкладаємо їх під тканину під «голівкою». 
5.Знову фіксуємо ниткою, тільки тепер уже на «талії». «Тулуб-ручки» зробити гарними і пишними.
А тепер робимо спереду переплетення з нитки хрест-навхрест на «тулубі-ручках», закінчивши обмотуванням нитки знову на «шийці».
6.Завести нитку з протилежного від «личка» боку і зверху покласти на ньому вертикаль. Так два рази.
7.Тепер черга горизонталі. Теж два витки-мотки ниткою. Беремо кінчик нитки другої котушки і зафіксувавши його на «шийці» поряд (! Не зверху!) з «намальованими» вертикаллю і горизонталлю кладемо наступні вертикаль і горизонталь. Потім – знову першою ниткою, потім – знову другою ниткою і ось – вимальовується райдуга. Зафіксувати нитки на шийці.
8.Нарешті відрізати їх і запхнути кінчики під намотану ниткою «шийку».
9.Відрізаємо шматочок тканинки, краще яскравого кольору, і запинаємо Лялі хустинку. Пояс можна зробити з тонкої стрічки або чого завгодно. Фантазуйте! Можна примотати фартух, можна ще одну хустину Лялі накинути на «плечі», можна примотати ще одну спідничку…. Фантазуйте!!!
10.Сподіваюся, що все вийшло і ви тримаєте в руках не лише екологічну, але й духовну чистоту. Зроблена з любов’ю ваша Лялька-мотанка радуватиме своєю простою естетикою, надихатиме на нові творчі подвиги, додаватиме польоту фантазії та, сподіваюся, пробуджуватиме зацікавлення і прагнення до нашого, рідного народного мистецтва.
Відроджуймо своє!