6 січня 2022, 09:38
Сьогодні увечері розпочнеться Святвечір та урочисте свято Різдва Христова. Тож саме час згадати українські традиції святкування, які з давніх часів побутували в нашому краї, на Слобожанщині.
Для наших предків Светвечір був визначним, бо визначав, яким буде весь наступний рік, тому господарі особливо пильнували аби все було до ладу.
До Святвечора господиня ошатно прибирала домівку, прикрашала святковими рушниками і традиційними прикрасами: «дідухом» та «павучком». Також готувала багату, але пісну вечерю з дванадцяти обрядових страв (за кількістю 12 апостолів учнів Христа).
Обов’язковою стравою мали бути кутя, яку традиційно готували із ячменю, жита чи пшениці, доповнювалася медом, тертим маком, горіхами та родзинками. Кожна її складова мала своє значення: мак — це зорі на небі, пшениця — життя, мед — здоров’я, горіхи — багатство, родзинки — життя та любов.
Також готували узвар (компот із сушених яблук, груш та слив). А ще — борщ або капусняк на овочевому бульйоні, рибу, гриби, голубці з грибною або овочевою начинкою, пироги з квасолею і капустою, вареники, картоплю, печені яблука з медом і горіхами, млинці і запіканки з пісними начинками.
Увечері, після того, як з’являлася перша вечірня зоря, яка сповіщала про народження Сина Божого, починався Святвечір. Уся родина збиралася за святковим столом. Першим, як і годилося, займав місце за столом господар, за ним — інші члени родини. Спочатку всі разом спільно молилися, а потім трапезували й неодмінно розпочинали з куті та узвару.
За Святвечором наставало Різдво Христове. Це свято приходило до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Звуки дитячих голосів, що славлять Бога, як ангельський глас, наповнювали урочистістю увесь світ. Небо і земля прославляли Різдво Христове.
Наші предки в цей день відвідували вечірнє Богослужіння. Після нього селами нашого краю ходили колядники окремими групами: чоловіки, підлітки та дівчата. Парубоча ватага зазвичай переміщалася від хати до хати з вертепом.
Вертеп являв собою скриньку з мініатюрним ляльковим театром, у якому розігрували різні вистави. Ляльок для вертепу виготовляли переважно із дерева, яскраво розмальовували і закріплювали на невеличкому держаці. За допомогою ляльок розігрували різдвяні та сатирично-побутові (народні) інтермедії. Серед фігурок вертепу можна було побачити святих, злого царя Ірода, який мав намір знищити Христа, та простих світських людей, козаків, шинкарку, поляка, польку, цигана, циганку та інших.
Хлопці виконували обрядові пісні-віншування — колядки, в яких величали народження Христа, сонце, місяць, зорі, несли добру і радісну звістку по всьому світу. Колядники у своїх піснях також вітали і прославляли господарів, яким бажали гарного врожаю, адже усе їх життя залежало від нього. Не минали увагою і дітей: дівчатам бажали щасливого заміжжя, хлопцям — вдалої служби у війську. 
Щасливі господарі запрошували колядників до столу, пригощали їх салом, ковбасою, солодощами, горішками, яблуками та іншими ласощами. Вони пригощалися та довго не сиділи, вставали у пошані перед господарем і віншували: «За цим віншуємо, пане господарю, усім добром, усім гараздом, що собі у Господа Бога жадаєте та думкою думаєте, щоб так воно і сталося! Низько кланяємося, будьте здорові, в гаразді оставайтеся!». Отак поколядувавши в одній хаті, ватага йшла до іншої.
З колядою ходили і дівчата. Дівоча ватага несла зірку, яку виготовляли з дерева, декорували кольоровим папером, стрічками, всередині був образок та свічка. Така зірка зазвичай була на високому держаку з ліхтариком, щоб було видно здалеку. До хати дівчата не заходили, співали під вікном та отримували за це від вдячних господарів гостинці, а іноді — гроші на стрічки.
Вважалося, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. І все, що вони бажали в цей святковий день, неодмінно мало збуватися, бо слова колядок були чарівні.
Олена Пантєлєй