28 березня 2021, 11:02
Сьогодні в традиційній рубриці «Історія одного експонату» відкриємо секрети цікавого портсигару з колекції Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова.
Портсигари почали виготовляти у середині ХІХ ст. У цей час активно працювали тютюнові фабрики. Прообразом портсигару були табакерки, які використовували для зберігання тютюну. Після винаходу перших цигарок виникла необхідність захищати їх від сирості або дощу. Винайдена коробочка отримала назву — портсигар.
Портсигар, про який ми розповідаємо, був виготовлений у 30-х роках ХХ ст. і мав австрійське походження. Виготовив його Трайбахський хімічний завод (TCW). Завод був створений у 1898 р. зусиллями видатного хіміка Карла Ауэра фон Вельсбаха, який присвятив життя дослідженню рідкоземельних металів та вписав своє ім’я в науку завдяки відкриттю двох нових хімічних елементів — празеодиму та неодиму.
На базі заводу TCW фон Вельсбах створив штучний кремінь для запальничок та в 1903 р. отримав на нього патент. А в 1937-1939 рр. там був створений портсигар із запальничкою. Запалити цигарку можна було, не виймаючи запальничку з портсигару — він має отвір для полум’я. Портсигар випускали для різних країн світу. Знайдений на іноземних сайтах патент на бензин для запальнички має чотири різні мови.
Цей портсигар був отриманий як трофей під час Другої світової війни. Він належав заступнику командира 335 стрілецького корпусу Данилу Степановичу Безуглому. До музею його передали в 1972 р.
Станіслав Сологуб