Харківський історичний музей

Відомі незнайомці. Поет і перекладач Василь Мисик

19 квітня 2021, 17:15


Серед численних артефактів, що зберігаються в Харківському історичному музеї імені М.Ф. Сумцова, є невеличка пір’яна ручка. Цей предмет вже довгий час експонується, але не привертає великої уваги відвідувачів.

Під час екскурсій гості музею з подивом дізнаються, що це скромне канцелярське приладдя належало Василю Олександровичу Мисику — відомому поету, перекладачу поезій Байрона, Шекспіра, Гете і Превера, Фірдоусі, Рудакі, Гафіза та Омара Хайяма. Сьогодні розповідаємо його історію.



Василь Мисик народився 1907 р. на Катеринославщині (сучасна Дніпропетровська область) у родині сільського священика. Свої перші вірші опублікував у 1922 р., коли йому було лише 15 років.

Значна частина життя митця пов’язана саме з Харковом. На початку 1930-х рр. Мисик навчався в Українському технікумі сходознавства та східних мов, який знаходився у нашому місті. Це був один із шести лінгвістичних середніх навчальних закладів, які у 1930 р. розпочали свою роботу на території радянської України. Свого часу у цій установі навчалися або працювали, зокрема, письменниця Докія Гуменна (вивчала туркменську мову), японіст і педагог Федір Пущенко, поет Іван Калянник. Молодий мовознавець Василь Мисик вивчав тут перську, таджицьку та англійську мови.

Під час навчання з Василем трапився прикрий випадок. Майбутній митець прогулював заняття. Цікаво, що прогульники траплялись і серед педагогів. Відповідно, директор Даниленко технікуму очолив боротьбу з прогульниками. Вісім студентів за пропуски занять тривалістю від 4 до 9 днів отримали сувору догану з попередженням. Серед них опинився і студент ІІ курсу таджицького відділення Василь Мисик.



У 1934 р. нашого героя заарештували по сфабрикованій справі у приналежності до Організації українських націоналістів та підготовці низки замахів проти керівників Комуністичної партії та держави. Своєї вини Василь не визнав, але все рівно отримав п’ять років таборів. Покарання відбував на Соловках.

У 1940 р. Мисика звільнили. Потім була війна, полон, нацистські табори, повернення на Батьківщину. У 1956 р. Військовий трибунал реабілітував Василя та зняв з нього всі обвинувачення.

Після років мовчання з-під пера поета вийшла низка поетичних збірок — «Вибране» (1958), «Борозни» (1962), «Верховіття» (1963), «Чорнотроп» (1966), «Біля криниці» (1967), «Береги» (1972), «Планета» (1977).



Серед шанувальників поезії Василь Олександрович також відомий як перекладач творів Байрона, Шекспіра, Пушкіна, Шеллі, Бернса, Лонгфелло, Кітса, Уїтмена, Гете, Гельдерліна, Беранже, Жака Превера, Рудакі, Омара Хайяма, Гафіза, Фірдоусі. В 1977 р. за перекладацьку діяльність він отримав премію імені Максима Рильського.

У 1983 р. Мисик пішов з життя. Похований відомий поет та перекладач у Харкові.

Сергій Дейнеко