20 червня 2020, 09:28
49 років тому, 21 червня о 14:30, Борис Мозолевський під час розчистки дромосу Центральної гробниці кургану Товста Могила знайшов золоту пектораль.
Одразу ж після відкриття пектораль отримала широку популярність за межами як країни, так і вузького кола науковців.
Однак подібна слава мала і зворотній бік. За майже пів століття від свого відкриття пектораль обросла купою нісенітниць, що в річницю відкриття цього шедевру знову і знову тиражуються у ЗМІ. Розберемо найбільш популярні з них.
Борис Мозолевський/Караван, 2011, 7-8.
Фейк 1. Пектораль — карта Скіфії, що містить вказівку на заховані скіфські скарби.
Жодні джерела не свідчать про існування у скіфів будь-яких карт. Хоча скіфи мали цілком усталені погляди про простір як у міфологічному контексті (чотирикутна горизонтальна, «скіфський квадрат» та трьохярусна вертикальна будова Всесвіту), так і у практичній площині — торуючи безкрайні степи, промарковані ще з бронзової доби ланцюжками курганів.
За однією із гіпотез, трійчаста структура композиції пекторалі віддзеркалює саме уяву скіфів про вертикальну будову Всесвіту. А от свої скарби — власні надбання, дипломатичні дарунки, військові трофеї і саму пектораль — скіфи забирали з собою до могили, щоб насолоджуватися ними в степах потойбічного Герроса.
Фейк 2. Пектораль — календар скіфів, на кшталт одного із варіантів східного календаря, де кожному місяцю відповідає певна тварина.
За джерелами немає жодних свідчень про існування у скіфів подібного календаря. Хоча скіфам, як і багатьом народам давнини, були притаманні календарні свята.
Більш того, багато дослідників вважають, що на пекторалі відтворено саме одне із таких календарних свят (хоча ця думка не одностайна). Його дату визначають сцени годівлі молодняку, народження якого припадає саме на ранню весну. Відтак і центральна сцена верхнього фризу пов’язана з кульмінаційним пунктом річного циклу солярного календаря — початком Нового року в день весняного рівнодення.
Саме в цей день у скіфів відбувалося освячення царської влади.
Фейк 3. Борис Мозолевський привіз пектораль до Києва потайки, одягнувши її на шию і замаскувавши старою тілогрійкою.
У Товстій Могилі було виявлено дві гробниці — Бокова та Центральна. Почали з розчистки саме Бокової гробниці, оскільки вона не мала ознак пограбування, де виявили поховання знатної скіф’янки з дитиною та велику кількість золотих прикрас.
Сенсаційні знахідки набули дуже широкого розголосу у пресі й ажіотаж серед місцевого населення. Розкопки кургану почали охороняти міліціонери, озброєні автоматами.
Друга хвиля ажіотажу почалася з відкриття пекторалі. Розкопки кургану відвідали ряд можновладців, зокрема 1-й секретар Дніпропетровського обкому Компартії України О.Ф. Ватченко, заступник голови Ради Міністрів Української РСР, голова правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури П.Т. Тронько. Останній разом з Б.М. Мозолевським і супроводжував доставку пекторалі на потязі до Києва, для якої було виготовлено спеціальний футляр.
Фото з особистого архіву Валерія Саєнка.
Фейк 4-5. Пектораль — традиційна прикраса скіфських царів.
Ця фраза містить одразу два фейки.
Традиційною інсігнією — знаком влади — у скіфів була гривна. Саме її можна бачити на численних кам’яних статуях скіфів. Пекторалі — нагрудні прикраси — у формі напівмісяця у скіфів майже невідомі.
Одна, виконана в традиціях урартського мистецтва, входила до складу скарбу в Зівіє на північному заході Ірану.
Інша була виявлена у кургані Велика Близниця на Тамані, де були поховані небіжчики з шляхетної боспорської сім’ї.
Саму пектораль справедливо вважати гіпертрофованим варіантом гривни, що вийшов за канони скіфської культури.
Курган Товста Могила за своїми параметрами (висота — 8,6 метрів) значно поступається таким гігантам IV ст. до н.е. як Солоха, Чортомлик, Огуз, Олександропіль, що мали висоту від 18 метрів, а відтак значно більший об’єм насипу та трудовитрат на його спорудження. Саме ці кургани достеменно вважаються могилами скіфських царів.
Фейк 6. Пектораль — взірець скіфського звіриного стилю.
Усі три фриза пекторалі прикрашені різноманітними тваринами-ссавцями — дикими, свійськими, фантастичними, а також фігурками птахів та комах. Виконані вони надзвичайно природно, з великим знанням тонкощів анатомії та поведінки тварин, у найкращих зразках давньогрецького мистецтва.
Скіфський звіриний стиль репрезентує зовсім інші традиції зображення тварин. Це мистецтво відтворення стилізованого зображення тварини, з трансформацією та деформацією природних рис, накладенням зображення однієї тварини на інше. Почасти — відтворення лише частини тіла тварини, голови або кінцівок.
Фейк 7. Про пектораль написано десятки книжок та сотні чи тисячі статей.
Як не дивно, але про пектораль написано всього одну книжку. Це дослідження саратовського культуролога Вадима Михайлина «Золотое лекало судьбы: Пектораль из Толстой Могилы и проблема интепретации скифского «звериного стиля"», видане кілька разів з незначними змінами. Автор зосередив увагу на критиці концепції Дмитра Раєвського, хоча і сам допустив чимало помилок через недостатнє знання особливостей скіфознавства.
Всі інші згадки про пектораль у монографіях — від кількох слів до окремого розділу — складають лише частину книги, що охоплює більш широку проблематику. Наукові статті підрахувати складніше — одні присвячені безпосередньо пекторалі, в інших вона згадана рядком чи абзацом.
Кількість власне спеціальних досліджень про пектораль — від коротких тез до статей у 2-3 друкованих аркуша — зростає щороку і наближається вже до двох сотень.
Певною мірою ілюзію про велику кількість монографій про пектораль могло спричинити широке використання зображення пекторалі або її частини у оформленні обкладинки книжок та журналів.
Таких прикладів дійсно можна привести декілька десятків.
Фейк 8. Пектораль була вивезена на виставку в Нідерланди і чекає рішення суду щодо свого повернення.
Уже сьомий рік час по часу ця тема підіймається у ЗМІ, причому майже у половині випадків статті ілюструються зображенням пекторалі. Це вводить в оману багатьох читачів — львівські юристи навіть написали професійну статтю, присвячену порятунку пекторалі, розбираючи правові аспекти реституційних процесів.
Але всі можуть заспокоїтися — зрада відміняється. Треба сказати, що з моменту відкриття пекторалі у Товстій Могилі та її перевезення до Києва вона лічені рази покидала столицю України.
Уперше це сталося у тому ж 1971 році, коли пектораль доправили до Ленінграду, де виготовили декілька гальванокопій прикраси. У 1975 році пектораль здійснила світове турне, побувавши на виставках в США (в Нью-Йорку та Лос-Анджелесі) та Франції (в Париж, Лувр).
В 1990-1991 роках пектораль було відправлено на реставрацію до Німеччини. Після того вона була представлена на виставці у Романо-Германському центральному музеї м. Майнц.
В усі інші рази вивозили не пектораль, а її гальванокопію, виготовлену свого часу у Ленінграді. А на виставці у Нідерландах було репрезентовано меч у піхвах з золотою обкладкою з Товстої Могили, що був знайдений також у дромосі, поряд з пектораллю. Він давно повернувся до України, і його можна бачити в експозиції Музею історичних коштовностей України.
Замість підсумків
На жаль, перелічені фейки не єдині, які стерпить папір, а зараз — і монітори електронних пристроїв.
Наприклад, один «горе-дослідник», описуючи центральну сцену пекторалі, бачить там дресировану змію, що вибирає крупинки золота з овечої шкіри.
Інший, «встановивши» родинний зв’язок між Гомером та Атеєм, визначає день створення пекторалі, ім’я її автора та чимало інших абсурдів.
Наступного року будемо відзначати піввіковий ювілей відкриття пекторалі, а, отже, прогнозуємо бум статей на розлогах Інтернету і, на жаль, тиражування набридлих нісенітниць про пектораль. Можливо цей допис хоч трохи зменшить їх кількість.
Леонід Бабенко, фото на головній сторінці: Im Zeichen des goldenen Greifen. Königsgräber der Skythen / Katalog zur Ausstellung. — München-Berlin: Prestel, 2007.